Warning: mysql_fetch_assoc() expects parameter 1 to be resource, boolean given in /var/www_2tb/bestsellerbook.ru/read.php on line 28
Стр.1. Люди навпроти - Сіменон Жорж
Здравствуйте, Гость! Вы были здесь 74 раз.
Сімено.. - Люди навпроти
1 2 3 4 5 6 .. 96

Жорж Сіменон


ЛЮДИ НАВПРОТИ






©   http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література




З французької переклала Каріна МАЙСТРЕНКО[1]


Перекладено за виданням: Georges Simenon. Les gens d'en face. Roman. 1960. Presses Pocker, Paris, 1977.


Малюнки Святослава Коштелянчука










ОСТАННІЙ АКТ У ЗАЛІЗНОМУ ТЕАТРІ






Невелике грузинське місто Батумі (невелике навіть за грузинськими мірками) за якоюсь примхою долі посіло хай не велике, а все ж помітне місце у світовій літературі. Я кажу «світовій», бо, по-перше, поняття «радянська література» перетворюється на очевидний анахронізм, а по-друге, літературна «батуміана» не обмежується грузинським та російським письменством — славнозвісним «Залізним театром» Отара Чіладзе, коштовними мініатюрами мандельштамівських нарисів, сумнозвісною п'єсою М. Булгакова «Батум», у якій талановито оспівано революційну юність товариша Сталіна, або драматичним фіналом стільцевої одіссеї отця Федора — того самого, що «не корысти ради, а токмо волею пославшей мя жены»…


Містечко Батум, яке час від часу перекочовувало то з Російської імперії в Оттоманську, то навпаки, залишило слід і в турецькій літературі, хоча наш читач може знати про цей слід хіба що з прози Назима Хікмета.


Нині ж, на шостому році перебудови, виявилося, що місто сталінської юності, місто Залізного театру не обійшла увагою й французька література. Дія «Людей навпроти» Жоржа Сіменона відбувається з першої й до останньої хвилини у цьому місті. Сам Сіменон у Батумі, судячи з усього, не бував, пізнавав його з чужих слів (не виключено, саме зі слів колишнього консула), й тому ми можемо лише дивуватися письменницькій сумлінності у відтворенні літературного образу ніколи не баченого міста — не лише його географії (точніше, топографії), а й маси побутових, психологічних, політичних деталей — усієї тієї безлічі дрібниць, із яких укладається цілісний образ вмираючого міста, населеного ніби живими людьми із убитими (чи, в кращому разі, напівживими) душами.


Я цілком припускаю, що, коли б Сіменон таки побував у Батумі, книжка б не стала від того кращою. Збагатившись яскравими деталями, теплішими кольорами, які, гадаю, не зникли тоді зовсім з батумського життя (як не зникли вони, скажімо, з життя сухумського, про що нам повідав Ф. Іскандер), повість перетворилась би на портрет зґвалтованого владою, але живого міста, й перестала б бути портретом мертвотної, нелюдської Системи.


Було б це ліпше чи гірше? Для французького читача — можливо, й ліпше, для нашого ж — навряд.

Стр. 1 из 96 След.



Добавить в избранное
Vkontakte